Володимир Гера

«Псковські десантники ввели бригаду в оману. Вся бригадна тактична група вирушила в напрямку Георгіївка – Хрящувате, і тоді це була приманка з боку російських військ – напад на один блокпост, після чого вони почали такий організований відступ. У нашому досвіді ще таких бойових дій не було, і ми (бригадна тактична група) рушили за ними. І вони почали брати сили бригади в кільце. Мій солдат побачив в телескоп (тоді волонтери допомагали; звісно, нам би краще були оптичні прилади військові, але ми максимум пристосували цивільні, які були в наявності), що висуваються міномети і чотири танка з одної сторони. І тут же пішла моя команда обстрілювати. В нас до них була відстань 9 кілометрів, а наші міномети можуть стріляти тільки на 7 900 м, але спрацював такий фактор не ураження, а страху – що ведеться обстріл по них. І вони не змогли наблизитись ближче. Ми чекали, поки приїде важка артилерія, і вже тоді важкою артилерією почали їх обстрілювати.

Це був ранок, а вже в обід восьмий полк спецназу їздив, забирав так звану трофейну зброю і машини. Також там були ці солдати – був сержант і п’ятеро солдатів (якщо не помиляюся). Їх одразу СБУ забрало, навіть не встигли з них ніяких розвідданих взяти, нічого. Але була вся технічна документація на техніку, особисті речі, документи. Це були псковські десантники».